Дай, Господь, горчичное зерно,
Чтобы скалы сдвинуть я могла.
Подвязавшись мощью неземной,
Побегу я к берегу стремглав,
К скалам, о которые волной
В брызги разбиваюсь много лет,
А в руке – горчичное зерно.
Разожму ладонь....пунцовый Свет
Раскидает грозные хребты,
Камни опрокинутся на дно...
Снова руки праздны и пусты,
Дай , Господь, горчичное зерно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
